Помилки та ускладнення діафізарних переломів стегна

Помилки та ускладнення діафізарних переломів стегна

Помилки:

• у виборі способу лікування;
• технічні похибки в процесі лікування (порушення в системі витягу - неправильне укладання кінцівки та підбір вантажу, невчасний клініко-рентгенологічний контроль);
• зневага ЛФК;
• передчасне навантаження на кінцівку;
• технічні похибки при остеосинтезі (неправильний вибір методу остеосинтезу, фіксатора, доступу до зони перелому);
• недооцінка ролі зовнішньої іммобілізації та ранньої механофізіотерапії.

Ускладнення:

• ушкодження судинно-нервового пучка (при переломах у нижній третині);
• неправильно зростаються, неправильно зрощені, незрощені переломи;
• хибні суглоби;
• нагноєння, остеомієліт, контрактури.

Основним методом лікування патологічних наслідків переломів стегнової кістки, не ускладнених інфекцій є стабільний внутрішньокістковий металоостеосинтез у поєднанні з кістковою пластикою (див.).

Мал.1. Етапи декомпресійного остеоеситеза при незрослому діафізарному переломі стегна

а - інграмедудяярний металоостеосинтез;

б - розтягнення фрагментів дистрактор;

в - інтеркортикальне укладання трансплантатів і положення їх після зняття дистрактора;

г - інтеркортикальне укладання трансплантатів і положення їх після зняття дистрактора

Мал. 2. Етапи аутокомпресійного остеосинтезу при незрощенні стегна низької локалізації (по Аршину)

а, б - освіження кінців і введення металевих стрижнів,
б - розтягнення фрагментів дистрактором і переміщення аутотрансплантатів,
г - положення трансплантата (утиск) після зняття дистрактора

Мал. 3. Схема декортикації, кісткової трансплантації при аутокомпресійному остеосинтезі стегна за Аршином

а — рекортикація та освіження кісткових кінців,
б — розтягування кісткових фрагментів на штифті, інтеркортикадне укладання трансплантата, взятого з області незрощення,
в — трансплантати ущемилися між кінцями уламків, поверх покладених відшарувань при декортикації тканини

Мал. 4. Дистракційний остеосинтез по Ілізарову при хибному суглобі стегна

Пристіночну кісткову пластику застосовують переважно для лікування наслідків переломів стегна без клінічно значущого міжкісткового дефекту. Прикордонні; Дефект від 2 до 6 см використовують інтеркортикальне укладання трансплантата після розтягування фрагментів діафіза стегнової кістки дистрактором до еластичної напруги м'яких тканин за методом Аршина (мал. 1).

При незрощення низьких локалізацій, що супроводжуються дефектом, доцільна аутоміокомпресія на титанових стрижнях, введених через виростки стегна (рис. 2). Показано декортикацію (див.).

Внаслідок натягу тканин муфта з живленням і іннервацією, що нерідко збереглося, після декортикації, маючи велику площу зіткнення і володіючи високою пластичністю, щільно прилягає до трансплантату і уламків, виконуючи крайові дефекти і з'єднуючи кістки. Трансплантати в даному випадку як би занурені в кістковий мішок, так як оточені з одного боку материнським кістковим ложем, що добре харчується, а з іншого — щільно прилеглими кортикальними пластинками, пов'язаними з окістя (рис. 3). Рубцово змінена тканина в області незрощення, навіть витончена і спаяна з кісткою, не є протипоказанням до декортикації. При лікуванні хибних суглобів, особливо ускладнених інфекцією, доцільно закритий компресійно-дистракційний метод.

Компресійний остеосинтез показаний при лікуванні хибних суглобів з конгруентними кінцями уламків при площі контакту не менше 2/з Діаметра кістки, що дозволяє отримати достатній упор при поздовжній або зустрічно-бічній компресії. Дистракційний остеосинтез застосовують для лікування тугоподвижних хибних суглобів з потовщеними протистояннями кінцями уламків (гіперпластичний тип мозолеутворення) та анатомічним укороченням сегмента більше 1 см (мал. 4). Компресійно-дистракційний остеосинтез показаний при лікуванні тугорухомих несправжніх суглобів з амплітудою не більше 5-7 °, кутовий деформацією уламків і одностороннім клиноподібним дефектом кінців кістки при анатомічному укороченні сегмента не більше 2 см.

Серед ускладнень діафізарних переломів стегна лише на рівні нижньої третини причиною первинної інвалідності у 5—8% випадків є розгинальні контрактури. У їхньому генезі головна роль належить чотириголовому м'язі стегна і порушення ковзного апарату передньої поверхні колінного суглоба. Травма фасцій, сухожиль і м'язів, великі крововиливи, пошкодження окістя і кістки на тлі знерухомлення призводять до спаяння різних тканин між собою. Виникає м'язово-сполучнотканинний конгломерат, нерідко спаяний з кісткою (міофасціотенодез). Лікування: тривала та наполеглива ЛФК, механофізіотерапія з використанням курортних факторів. При контрактурах, які піддаються лікуванню зазначеними методами, застосовують апарати Волкова - Оганесяна, Дягілєва та інших.

При стійкому міофасціотенодезі, особливо у поєднанні з пателодезом, показано операцію А. Ф. Краснова та В. Ф. Мірошниченка. Вона полягає в капсулотомії колінного суглоба, артролізі та міотенолізі чотириголового м'яза стегна. Виділені головки м'язи поділяють і піддають мідтонізації – розтягуванню та подовженню до вихідної величини. Проміжну головку не січуть, а використовують для пластики та відновлення функції колінного суглоба.

Фахівці клініки проводять лікування у широкому діапазоні оперативного та консервативного лікування хворих.

Клініка травматичних пошкоджень опорно-рухового апарату та проблем остеосинтезу
ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України»

Консультативний день: понеділок, середа, п'ятниця, із 9 до 17 години.