Спортивна травма

Спортивна травма - нещасні випадки, що виникли під час занять спортом (планових, групових чи індивідуальних, на стадіоні, у спортивній секції, на спортивному майданчику під наглядом викладача чи тренера). Нещасні випадки зі школярами під час занять фізкультурою за шкільною програмою до цієї групи травм не включаються.

Спортивні травми становлять 2-3% від усіх травм. Найчастіше вони виникають під час занять боксом, футболом, хокею, боротьбою, мотоспортом, гімнастикою. За кожного виду спорту бувають типові травми. Так, у футболістів та хокеїстів частіше спостерігаються ушкодження менісків колінного суглоба; у лижників та осіб, зайнятих фігурним катанням, — гвинтоподібні переломи діафіза гомілки, кісточок та розтягування зв'язкового апарату гомілковостопного суглоба. Найбільш поширені ушкодження м'яких тканин з переважанням саден і потертостей; переломи кісток не перевищують 3% від загальної кількості травм, вивихи становлять 3—5%. По локалізації найбільше ушкоджень посідає кінцівки, далі йдуть травми голови і тулуба. Об'єктивним показником тяжкості ушкодження є тривалість та стійкість втрати спортивної працездатності.

Основні причини спортивної травми:

1) порушення в організації навчально-тренувальних занять та змагань;
2) незадовільний стан місць занять та несприятливі умови їх проведення;
3) незадовільний стан спортивного інвентарю та обладнання, одягу, взуття;
4) недостатній лікарський контроль;
5) слабка фізична підготовленість спортсмена (тривалі перерви у заняттях, відсутність систематичного тренування, перевтома тощо);
6) порушення спортсменами дисципліни під час тренувань та змагань.

Основні заходи щодо профілактики:

1) контроль за організацією та методикою навчально-тренувальних занять та змагань (особливо у спортсменів-початківців). Дуже важливі так звана страховка та допомога на заняттях;
2) технічний та санітарно-гігієнічний нагляд за станом місць занять та змагань, спортивного інвентарю, одягу, взуття та спорядження спортсмена. використання спеціальних захисних пристроїв (щитки, налокітники, наколінники, напульсники і т.д.);
3) захист від несприятливих метеорологічних умов (теплові та сонячні удари, відмороження тощо);
4) медичний контроль за спортом. Первинні та вторинні медичні огляди перед участю у змаганнях, перед поновленням занять після перерви;
5) виховання у спортсменів дисципліни, товариських взаємин, а також припинення будь-яких проявів недисциплінованості;
6) обов'язковий аналіз спортивних травм разом із інструктором, тренерами, спортсменами.

ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» створено Клініку травматичних пошкоджень опорно-рухового апарату та проблем остеосинтезу, на яку покладено функцію впровадження у практику охорони здоров'я найсучасніших, інноваційних та малотравматичних методів лікування та діагностики ортопедо-травматологічних хворих.

Фахівці клініки проводять лікування у широкому діапазоні оперативного та консервативного лікування хворих.