Трудова терапія

Трудова терапія будується з урахуванням локалізації та характеру наслідків травми.

Основні цілі:

а) попередження порушень або відновлення порушених функцій органів опори та руху;
б) підтримання життєвого тонусу хворого (покращення настрою, фізична та розумова активізація), його працездатності та фізичної витривалості, знижених внаслідок травми чи захворювання;
в) підготовка потерпілого до професійної діяльності в умовах, близьких до виробничих;
г) професійна орієнтація хворого (за потреби у процесі трудової терапії допомагають здобути нову професію).

Головний методичний принцип - поєднання диференціально-відновної трудової терапії з динамічним наглядом за станом потерпілого.

Лікар, методист ЛФК, інструктор з праці (а у дітей — і педагог) розробляють конкретну індивідуальну програму відновлювальної роботи, передбачаючи кілька етапів чи фаз.

Основною базою для відновної трудової терапії є навчально-трудові кабінети та різноманітні майстерні. Трудові операції підбирають з урахуванням наслідків ушкодження та наскільки можна професія постраждалого. На перших етапах проводять підготовчі заходи щодо створення полегшених умов праці. Іноді вдаються до «дотрудових» операцій з метою тренування універсальних функцій. Для оволодіння робочим інструментом конструюють різні пристрої (спеціальні ручки з поглибленнями для пальців, що полегшують охоплення та утримання, підніжки, фіксатори, обмежувачі, направники тощо). Слід дозувати працю, не допускати перевтоми, робити перерви для відпочинку, підбадьорювати та заохочувати учня.

Діти, крім трудових операцій, застосовують різні ігрові моменти. У процесі праці утворюються як конкретні навички, а й узагальнені вміння, хворий розвивається фізично (поліпшується кровообіг і прискорюється загоєння), відбувається раннє відновлення функції пошкодженої кінцівки чи іншого органа.