Що таке реабілітація після травми або операції?

Реабілітація - це система заходів, спрямованих на профілактику інвалідності в період лікування захворювання та допомогу хворим у досягненні максимальної фізичної, психічної, соціально-економічної та професійної повноцінності, на яку вони будуть здатні у рамках існуючого захворювання.

Виходячи з того, що з застосовуваних відновлювальних засобів базисними були і залишаються кінезо- та фізіотерапевтичні, часто лікувальну фізкультуру з фізіотерапією ідентифікують з медичною реабілітацією. Це хоч і не зовсім точно, але має місце у застосуванні, бо пріоритетність наведених засобів не підлягає сумніву.

Встановлено, що будь-яка хвороба, будь-який патологічний процес, а також відновлювальні заходи (реабілітація) завжди супроводжуються та закінчуються періодом адаптації.

При реабілітації і відновленні після травм та/або/і захворювань суглобів застосовують багато напрямків та методів.

Основні напрямки та методи реабілітації:

• розробка індивідуальних програм відновного лікування;
• фізична терапія (терапевтичні вправи в індивідуальному та груповому режимі);
• механотерапія (апарати безперервної розробки рухів в суглобах);
• фізіотерапія (ультразвук, фонофорез, УВЧ, лазеротерапія, ударно-хвильова терапія, магнітотерапія, різні види міостимуляції, ампліпульс-терапія, дарсонвалізація, тракційна терапія);
• бальнеотерапія (гальванічні ванни, вихрові ванни, гідромасажна ванна);
• мануальна та рефлексотерапія (лікарі клініки володіють найсучаснішими методиками лікування);
• Внутрiшньосуглобові ін'єкційні ввeдення.

 

Види фізіотерапії:

---

 

Види кінезотерапії:

---

 

Реабілітація має продовжуватися до такого рівня, коли реабілітаційні заходи стають уже неефективними (припинення реабілітації визначають за об'єктивними тестами, характерними для різних видів патології). При цьому одночасно з медичною реабілітацією для активації та вдосконалення системи адаптації має проводитися так звана функціональна реабілітація. В основі її також лежать методи фізичного впливу, але провідними є спеціальні адекватні фізичні навантаження, рефлекторний масаж, мануальні впливи, включення ноцицептивної системи та інші стресори.

Медична реабілітація, спрямована лише на усунення посттравматичних та постморбідних «наслідків» та «залишкових явищ», часто виявлялася досить ефективною. Вона нерідко була невисокою і при пізньому її підключенні, тобто після стихання гострого періоду патологічного процесу.

Медична реабілітація – це не лише «відновлення», а й реабілітаційна профілактика, яка починається з контакту на «швидкій допомозі», у реанімаційній, палатах інтенсивної терапії, операційній. Ціль одна - розумна реабілітація, тільки акценти на її етапах різні.

На початку життя (відновлення функції життєво важливих систем, пам'ятаючи і в міру можливостей нормалізуючи та інші органи), потім відновлення цілісності органу, пам'ятаючи про функції, і, нарешті, базисні функції органу, пам'ятаючи про анатомію (щоб не пошкодити пригнічену хворобливим процесом знову утворену структуру відновлювальними функціональними заходами).

Медичну реабілітацію можна класифікувати так:

• Превентивна реабілітація, спрямована (після постановки розгорнутого діагнозу, що є основою реабілітаційних заходів) на профілактику прогресування патологічного процесу, можливих ускладнень та виражених у зв'язку з цим постморбідних «наслідків та залишкових явищ»;
• Лікувальна реабілітація, що включає раціональний підбір терапевтичних засобів та проведення лікувального курсу;
• Істинно медична реабілітація;
• Функціональна реабілітація та адаптація.

 

Впливи істинно медичної реабілітації тісно пов'язані з іншими етапами, проте не можна обмежуватись завданням, як це прийнято при лікувальному етапі, «лише клінічного одужання» або «практичного зцілення», лікування «до усунення ознак хвороби» — все це не відповідає фактично істинному гарантованому одужанню ( реабілітації).

Тому лікар у процесі лікування має підтримувати зв'язок, консультуватись із реабілітологом.

Реабілітологи - це фахівці широкого «відновного» діапазону, озброєні основними відомостями, принципами фундаментальних наук, досконало знають процеси загоєння, особливості репаративної регенерації різних тканин у різних станах та умовах, здатні раціонально використовувати внутрішні резерви організму, підібрати та реалізувати найбільш показані засоби анатомо-функціонального відновлення як зони безпосередньої патології, так і сусідньої області, тканин, органу та системи, нехай навіть опосередковано залучених до процесу. Досвідчений реабілітолог вибирає зазвичай ту форму впливу, яка максимально корисна для місцевого і загального гомеостазу, для хворого в цілому і не є звичним, улюбленим методом лікаря-фахівця.

Реабілітація — це фактично медична реабілітація у зв'язку з її базисною значимістю, раннім початком і пізнім закінченням, тобто вона перекриває за часом інші види реабілітації, які в той же час по суті, за наявності в медичних реабілітаційних центрах (МРЦ) сучасного оснащення, служб механотрудотерапії, спеціалістів різного профілю (психолога, соціолога, технічного персоналу та інших) - є складовою, профілями медичної реабілітації (медико-соціальна, медико-трудова, медико-професійна та ін.). І після виходу з МГЦ пацієнт не лише отримує в необхідному обсязі медичну реабілітацію, а й практично реабілітацію соціальну та професійну.

Воєнна і післявоєнна реабілітація - це комплекс методів та засобів, що усувають або зменшують запущені, застарілі посттравматичні, постморбідні наслідки в основному кінезофізіотерапевтичними засобами, у мирний же час, що повсюдно прийнято, медична реабілітація переважно підключалася до лікування лише за стиханням гострого періоду хвороби і також , масажу та фізіотерапії.

ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України» створено Клініку травматичних пошкоджень опорно-рухового апарату та проблем остеосинтезу, на яку покладено функцію впровадження у практику охорони здоров'я найсучасніших, інноваційних та малотравматичних методів лікування та діагностики ортопедо-травматологічних хворих.

Фахівці клініки проводять лікування у широкому діапазоні оперативного та консервативного лікування хворих.