Пошкодження суглобового хряща

Ушкодження суглобового хряща - це поширена проблема, яка може призвести до болю, обмеження рухливості і, зрештою, до розвитку остеоартрозу. Суглобовий хрящ – це гладка, еластична тканина, що покриває кінці кісток у суглобах. Він виконує важливі функції: забезпечує плавне ковзання кісток щодо один одного та амортизує навантаження під час руху.

Причини ушкодження суглобового хряща

Пошкодження хрящової тканини може бути спричинене різними факторами:

• Травми: гострі травми, такі як прямий удар по суглобу, вивих, перелом або розрив зв'язок, можуть призвести до пошкодження хряща. Особливо часто це відбувається в колінному та гомілковостопному суглобах.
• Мітротравми, що повторюються: Надмірні або повторювані навантаження на суглоб, особливо при заняттях спортом або виконанні важкої фізичної роботи, можуть поступово зношувати хрящ.
• Дегенеративні зміни (остеоартроз): З віком хрящ втрачає свою еластичність і міцність, стає сприйнятливішим до пошкоджень. Остеоартроз - це захворювання, що характеризується прогресуючим руйнуванням хряща.
• Запальні захворювання суглобів: Такі стани, як ревматоїдний артрит, можуть викликати запалення та пошкодження хрящової тканини.
• Порушення обміну речовин: Деякі метаболічні порушення можуть негативно впливати на стан хрящової тканини.
• Вроджені аномалії розвитку суглобів: Неправильне формування суглоба може призвести до нерівномірного розподілу навантаження та пошкодження хряща.
• Надлишкова вага: Зайва вага створює додаткове навантаження на суглоби, особливо колінні та кульшові, що прискорює знос хряща.
• Малорухливий спосіб життя: Нестача руху може призвести до порушення живлення хрящової тканини, оскільки вона отримує поживні речовини із синовіальної (внутрішньосуглобової) рідини під час руху.

 

Симптоми ушкодження суглобового хряща

Симптоми можуть змінюватись в залежності від ступеня та локалізації ушкодження. Найбільш поширені включають:

• Біль у суглобі: Біль може виникати під час або після навантаження, а на пізніших стадіях - і у спокої.
• Набряк суглоба (припухлість): Може бути наслідком запалення або скупчення рідини в суглобі.
• Обмеження рухомості суглоба: Проблеми при згинанні або розгинанні суглоба.
• Хруст або клацання в суглобі під час руху (крепітація): Хоча не завжди є ознакою патології, при пошкодженні хряща можуть бути більш вираженими.
• Почуття нестабільності в суглобі: Відчуття, що суглоб "підкошується" або "вискакує".
• Блокада суглоба: Раптове заклинювання суглоба, у якому рух стає неможливим. Це може бути викликано фрагментом хряща, що відокремився ("суглобова миша").

 

Діагностика ушкодження суглобового хряща

Діагностика зазвичай включає:

• Збір анамнезу та фізикальний огляд: Лікар розпитає про симптоми, перенесені травми та захворювання, а також проведе огляд суглоба, оцінивши його рухливість, наявність набряку та хворобливості.
• Рентгенографія: Дозволяє виявити непрямі ознаки пошкодження хряща, такі як звуження суглобової щілини, кісткові розростання (остеофіти), але сам хрящ на рентгенівських знімках не видно.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): Є найбільш інформативним методом для візуалізації хрящової тканини, дозволяючи оцінити ступінь, глибину та довжину пошкодження, а також стан інших структур суглоба (меніски, зв'язки).
• Ультразвукове дослідження (УЗД): Може бути корисним для оцінки стану м'яких тканин суглоба та виявлення випоту (рідини) у суглобі, в деяких випадках дозволяє візуалізувати поверхневі дефекти хряща.
• Артроскопія: Це мінімально інвазивна хірургічна процедура, коли через невеликі розрізи в суглоб вводиться камера (артроскоп). Артроскопія дозволяє лікареві безпосередньо оглянути стан хряща та інших внутрішньосуглобових структур, а також, за необхідності, одразу провести лікувальні маніпуляції. Часто використовується як для діагностики, так і лікування під час діагностики.

 

Ступені ушкодження суглобового хряща

Існують різні класифікації ушкоджень хряща. Одна з найпоширеніших систем (Outerbridge) виділяє наступні ступені:

• Ступінь 0: Нормальний хрящ.
• Ступінь I: Розм'якшення та набухання хряща.
• Ступінь II: Неглибокі тріщини та ерозії, що не досягають субхондральної кістки (кістки під хрящем), що захоплюють менше 50% товщини хряща.
• Ступінь III: Глибокі тріщини, що досягають субхондральної кістки, захоплюють понад 50% товщини хряща, але кістка не оголена.
• Ступінь IV: Повне стирання хряща з оголенням субхондральної кістки.

 

Лікування ушкодження суглобового хряща

Вибір методу лікування залежить від багатьох факторів, включаючи вік пацієнта, рівень його активності, розмір, глибину та локалізацію ушкодження, а також наявність супутніх проблем.

Консервативне лікування:

• Зміна способу життя: Зниження ваги, уникнення надмірних навантажень, модифікація фізичної активності.
• Лікувальна фізкультура (ЛФК): Спеціальні вправи для зміцнення м'язів навколо суглоба, покращення його стабільності та діапазону рухів. Плавання та їзда на велосипеді часто рекомендуються як щадні види активності.
• Фізіотерапія: Різні процедури (наприклад, магнітотерапія, лазеротерапія, УВЧ) для зменшення болю та запалення, поліпшення кровообігу та стимуляції відновлювальних процесів.
• Медикаментозне лікування:
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): Для зменшення болю та запалення (наприклад, ібупрофен, диклофенак). Призначаються короткими курсами через можливі побічні ефекти.
• Анальгетики: Для полегшення болю (наприклад, парацетамол).
• Хондропротектори: Препарати, що містять глюкозамін та хондроїтин сульфат. Їхня ефективність є предметом дискусій, але деякі дослідження показують користь у уповільненні прогресування дегенеративних змін та зменшенні симптомів, особливо на ранніх стадіях.
• Внутрішньосуглобові ін'єкції:
• Кортикостероїди: Мають потужну протизапальну дію, швидко знімають біль і набряк. Проте часто не рекомендується, оскільки можуть дуже негативно впливати на хрящ.
• Препарати гіалуронової кислоти ("рідкі імпланти" або "протези синовіальної рідини"): Покращують в'язкопружні властивості синовіальної рідини, зменшують тертя в суглобі, полегшують біль та покращують рухливість. Зазвичай потрібен курс із кількох ін'єкцій.
• PRP-терапія (плазмотерапія, збагачена тромбоцитами плазма): Введення в суглоб власної плазми крові пацієнта, збагаченої тромбоцитами, які містять фактори росту, що стимулюють регенерацію тканин.

 

Хірургічне лікування:

Застосовується при неефективності консервативної терапії, значних ушкодженнях хряща або наявності вільних хондромних тіл (суглобових мишей).

• Артроскопічний лаваж та дебридмент: Промивання суглоба та видалення пошкоджених фрагментів хряща та інших тканин. Може принести тимчасове полегшення симптомів.
• Мікрофрактурування (тунелізація, абразивна хондропластика): Створення невеликих отворів або зішліфування поверхні субхондральної кістки в області дефекту хряща. Це стимулює вихід стовбурових клітин із кісткового мозку, які можуть сформувати фіброзний хрящ (рубцеву тканину), що замінює дефект. Цей новий хрящ поступається якістю гіаліновому (нормальному) хрящу, але може виконувати його функції.
• Мозаїчна остеохондропластика (OATS - Osteochondral Autograft Transfer System): Пересаджує невеликі кістково-хрящові стовпчики (трансплантати) з ненавантажуваних ділянок того ж суглоба в зону дефекту. Підходить для невеликих дефектів.
• Трансплантація аутологічних хондроцитів (ACI - Autologous Chondrocyte Implantation): Двоетапна процедура. Спочатку артроскопічно забирається невелика ділянка здорового хряща, з якої у лабораторії виділяють та культивують (розмножують) клітини хряща (хондроцити). Потім, на другому етапі, вирощені хондроцити імплантуються в ділянку дефекту хряща, часто під окістя або колагенову мембрану. Цей метод дозволяє відновити гіаліноподібний хрящ. Існують сучасніші методики (MACI), де хондроцити вирощуються на спеціальній мембрані, яка потім імплантується.
• Використання біоінженерних конструкцій (матрикс-асоційована трансплантація хондроцитів, AMIC - Autologous Matrix-Induced Chondrogenesis): Комбінація мікрофрактурування з використанням спеціальних колагенових мембран або скаффолдів, які сприяють кращій організації регенерату, що утворюється.
• Алотрансплантація остеохондральних трансплантатів: Пересадка кістково-хрящових блоків від донора. Використовується при великих дефектах, коли інші методи неефективні.
• Ендопротезування суглоба: Заміна пошкодженого суглоба штучним імплантатом. Є крайнім заходом і застосовується при вираженому руйнуванні суглоба (наприклад, при тяжкому остеоартрозі IV стадії), коли інші методи лікування не дали результату та якість життя пацієнта значно знижена.

 

Прогноз та реабілітація

Прогноз при пошкодженні суглобового хряща залежить від багатьох факторів: віку пацієнта, розміру та глибини дефекту, своєчасності початку лікування, обраного методу терапії та дотримання рекомендацій лікаря у післяопераційному періоді.

• Рання діагностика та адекватне лікування можуть значно покращити прогноз та уповільнити або запобігти розвитку остеоартрозу.
• Невеликі пошкодження у молодих активних пацієнтів часто мають гарний прогноз.
• Великі і глибокі дефекти, особливо у людей похилого віку, мають більш обережний прогноз.

 

Реабілітація є ключовим компонентом успішного лікування, особливо після хірургічних втручань. Вона може включати:

• Обмеження навантаження на суглоб: Використання милиць або ортезів протягом певного періоду.
• Лікувальна фізкультура: Поступове збільшення обсягу рухів та навантаження під контролем реабілітолога. Вправи спрямовані на відновлення рухливості, зміцнення м'язів та покращення пропріоцепції (відчуття положення тіла у просторі).
• Фізіотерапія.
• Тривале спостереження у лікаря.

 

Профілактика ушкоджень суглобового хряща

• Підтримка нормальної ваги тіла.
• Регулярна помірна фізична активність для зміцнення м'язів та підтримки здоров'я суглобів.
• Правильна техніка виконання вправ та уникнення травмонебезпечних ситуацій.
• Використання захисного спорядження під час занять спортом.
• Своєчасне лікування травм та запальних захворювань суглобів.
• Раціональне харчування, що забезпечує організм необхідними поживними речовинами.

 

З появою симптомів, що вказують на можливе пошкодження суглобового хряща, необхідно звернутися до лікаря-ортопеда або травматолога для своєчасної діагностики та призначення адекватного лікування.

Самолікування може призвести до посилення проблеми та розвитку ускладнень.

 

Фахівці клініки проводять лікування у широкому діапазоні оперативного та консервативного лікування хворих.

Клініка травматичних пошкоджень опорно-рухового апарату та проблем остеосинтезу
ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України»

Консультативний день: понеділок, середа, п'ятниця, із 9 до 17 години.