Діагностика та лікування переломів основи I п'ясткової кістки кисті у Києві

Перелом основи I п'ясткової кістки кисті – це часте ушкодження. Виникає при насильстві, що діє по осі зігнутого та приведеного в долонну сторону I пальця, тобто у положенні опоненції I метакарпальної кістки. Розрізняють внутрішньосуглобовий перелом проксимального кінця (перелом Беннета) і позасуглобовий перелом - зазвичай на 1 см вище лінії суглоба зі зміщенням дистального уламку. У дітей відбувається епіфізеоліз в ділянці основи І п'ясткової кістки, іноді остеоепіфізеоліз, при якому відривається трикутний кістковий фрагмент діафізу, пов'язаний з епіфізом.

При внутрішньосуглобових переломах відламується трикутна ділянка внутрішнього краю основи, що залишається на місці. Порушується сідлоподібний суглоб з кісткою-трапецією внаслідок зміщення п'ясткової кістки в тильну та променеву сторону (переломовивих I п'ясткової кістки). При позасуглобовому зламі дистальний уламок зміщується і розташовується під кутом, вершина якого звернена в тильну сторону. Після репозиції положення уламків зазвичай стійке. Внаслідок розриву
капсули суглоба та його анатомічних особливостей периферичний уламок при внутрішньосуглобових переломах легко зісковзує до тилу, погано утримується у правильному положенні.

Діагностика перелому основи I п'ясткової кістки кисті

Діагностика перелому основи I п'ясткової кістки кисті враховує механізм травмування. Біль, припухлість, посилення локальної хворобливості у сфері табакерки при пальпації. Тут же можна промацати підставу п'ястної кістки, що змістилася. Перший палець укорочений, наведений і трохи зігнутий. Активні рухи обмежені та болючі. Остаточний діагноз встановлюється рентгенологічно, при виконанні прямого знімка кисть треба укласти так, щоб пальцем тильною поверхнею стосувався касети. У бічній проекції він повинен торкатися касети променевою поверхнею, а ліктьовий край долоні повинен бути трохи піднятий.

Лікування перелому основи I п'ясткової кістки кисті

Лікування перелому основи I п'ясткової кістки кисті здійснюється під місцевим знеболенням. Хірург виконує одномоментну репозицію: тракція I пальця по довжині з відведенням у променеву сторону, потім натискає з променевої сторони на основу I п'ястної кістки, одночасно відводячи I палець ще більше в променеву сторону. Досягнуте положення фіксують тильною гіпсовою лонгетою, яка в дистальній третині поздовжньо розрізається на дві рівні смуги, що охоплюють I палець з боків і з'єднуються на долонній стороні дистальної фаланги. Після виконання контрольної рентгенограми лонгетну пов'язку переводять у лонгетно-циркулярну. Тривалість іммобілізації 4-6 тижнів. З перших днів показані активні рухи у вільних від іммобілізації суглобах кінцівки. Після зняття пов'язки призначають ЛФК, механофізіотерапію на відновлення функції першого пястно-фалангового зчленування.

Відновлення працездатності через 5-7 тижнів.

При нестійкому зіставленні уламків застосовують постійне витягування дистальної фаланги I пальця або дистальний кінець п'ястної кістки. Для цього до гіпсової пов'язки пригіпсовують спеціальну дротяну раму. Пальцю надають становище абдукції. Після репозиції між дротяною рамою та спицею або шпилькою, проведеною через кістку, зміцнюють еластичну тягу (можна гумову трубку) і виконують контрольну рентгенограму. Подальше ведення хворого, терміни непрацездатності такі самі, як і при переломах зі стійким зіставленням. При переломах, що легко зміщуються після одномоментної репозиції застосовують і закритий чрескостний остеосинтез спицею з подальшою фіксацією гіпсовою пов'язкою. При невправних переломах вдаються до відкритого зіставлення та остеосинтезу.