Діафізарний перелом гомілки

Діафізарний перелом гомілки становить 11-13% всіх переломів. Пряма травма зазвичай призводить до поперечних, осколкових, а також подвійних переломів. Косі переломи зумовлюються згинальним впливом зовнішніх сил. При різкому повороті тіла та фіксованій стопі виникають гвинтоподібні (торсіонні) переломи. Можуть ушкоджуватись обидві кістки або одна з них. У дітей нерідкі піднадкісткові гвинтоподібні переломи і надломи болідеберцової кістки.

Уламчаті і поперечні переломи можуть локалізуватися практично на будь-якому рівні, гвинтоподібні - в основному на межі середньої і нижньої третини боліпеберцової кістки (тригранна форма великогомілкової кістки тут переходить в округлу - менш стійку до насильства). Залежно від напрямку сили впливу відбувається первинне усунення уламків. В подальшому кісткові фрагменти в результаті скорочення м'язів в основному зміщуються по довжині і під кутом, відкритим назовні, оскільки пронатор сильніше супінаторів.

У верхній третині уламків чотириголовим м'язом зміщується допереду і всередину. Умови для зрощення, особливо в нижній третині, недостатньо сприятливі через слабке кровопостачання, тому що більш негрудкова кістка на цьому рівні позбавлена ​​м'язового футляра. Особливо несприятливі умови кровопостачання складаються при подвійних переломах у зв'язку з неминучою перервою внутрішньої артерії живлення при значному пошкодженні навколишніх проміжний фрагмент м'яких тканин. Слід пам'ятати, що при діафізарних переломах різних локалізацій малогомілкова кістка зростається швидше і при збереженні своєї нормальної довжини може перешкоджати зближенню та зрощенню уламків великогомілкової кістки.

Діагностика діафізарного перелому гомілки

Діагностика діафізарного перелому гомілки визначає біль, припухлість, іноді гематому, деформацію, рухливість у зоні перелому, порушення функції. При ізольованих переломах малогомілкової кістки опорна функція може не порушуватися. Периферичний кістковий фрагмент під вагою стопи ретирується назовні. Під шкірою часто пальпується кінець центрального уламка.

Виявляється укорочення кінцівки. Пальпацією малогомілкової кістки вдається визначити рівень її перелому. Перелом малогомілкової кістки в області шийки може супроводжуватися пошкодженням малогомілкового нерва. При торсіонному переломі частіше ушкоджуються обидві кістки гомілки, і пошкодження малогомілкової кістки може бути значно вище перелому великогомілкової кістки. Рентгенограми всього сегмента уточнюють характер ушкодження.

Лікування діафізарного перелому гомілки

Лікування діафізарного перелому гомілки, при ізольованому переломі малогомілкової кістки без усунення, здійснюють іммобілізацію кінцівки гіпсовою пов'язкою. При переломах у нижній третині накладають У-подібну лангетну пов'язку, у середній третині - циркулярну гіпсову пов'язку до середини стегна, у верхній третині - циркулярну пов'язку до верхньої третини стегна. Термін фіксації 4
тиж, дозована навантаження показано через 2 тижні.

Працездатність відновлюється через 6 тижнів.

При переломах обох кісток гомілки та ізольованих переломах великогомілкової кістки без зміщення застосовують іммобілізацію циркулярною гіпсовою пов'язкою з фіксацією колінного та гомілковостопного суглобів. Терміни іммобілізації при переломах верхньої та середньої третин 2 міс, нижньої третини - 3 міс.

Дозоване навантаження при поперечному переламі дозволяється через 1.5 міс, при косому - через 2.5-3 міс.

Працездатність відновлюється через 3-4 місяці.

При подвійних переломах кісток гомілки без усунення терміни іммобілізації та непрацездатності збільшуються на 1.5 - 2 міс. У дітей при переломах обох кісток гомілки без усунення застосовують гіпсову пов'язку на 4-6 тижнів.

Показання до оперативного лікування діафізарного перелому гомілки

Показання до оперативного лікування виникають:

1) у випадках невдач консервативних методів лікування (неможливість зіставлення уламків, інтерлозиція тканин та ін);
2) при ушкодженнях магістральних судин та нервів;
3) при подвійних переломах зі зміщенням лише на рівні проксимального перелому чи проміжного фрагмента;
4) за деяких видів відкритих переломів;
5) при неправильно зростаючих, неправильно зрощених і незрощених переломах.

Знеболення загальне, перідуральна анестезія, внутрішньокісткова анестезія. Хворого укладають на спину з підкладеною під гомілку клейончастою подушкою. Роблять напівовальний розріз м'яких тканин довжиною 10-12 см на рівні перелому, назовні на 2 см від гребеня великогомілкової кістки. Розсікають підшкірну клітковину з поверхневою та власною фасціями гомілки, розкривають місце перелому. Виконують репозицію кісткових уламків. При косій і гвинтоподібній лініях зламу виробляють скріплення гвинтами, при косо-поперечній площині зламу застосовують компресуючі пластини (див. Остеосинтез пластинами). Щоб пластина не викликала пролежнів, її слід укладати по передньозовнішній поверхні великогомілкової кістки.

При поперечній або косо-поперечній лінії зламу, подвійних переломах застосовують внутрішньокістковий металоостеосинтез. Вибирають металевий стрижень відповідної довжини та товщини з урахуванням розмірів кістки та діаметра кістковомозкового каналу. Роблять додатковий розріз в області бугристості великогомілкової кістки довжиною до 3 см. Долотом виконують перфорацію метафіза боліпеберцевої кістки і проникають у кістковомозковий канал. Фрагменти у зіставленому положенні утримують костодержателем. Через перфоровану кістку антеградно в центральний і периферичний уламки вводять штифт, який фіксує їх зазвичай у трьох точках: у перфораційного отвору в кортикальному шарі, біля місця вигину на задній стінці кістковомозкового каналу і в місці упору нижнього кінця стержня в передньо. Виконують контрольну рентгенограму. Поза кісткою залишається кінець штифта (1 см) з отвором. Рану вшивають. При всіх видах остеосинтезу обов'язковою є додаткова іммобілізація гіпсовою пов'язкою. Винятки можуть скласти переломи на рівні середньої третини гомілки при остеосинтезі цвяхами Кюнчера з розсвердлюванням кістково-мозкового каналу (див. Остеосинтез внутрішньокістковий). Терміни зрощення та відновлення працездатності при металоостеосинтезі (стрижнями, пластинами, гвинтами та ін) практично не відрізняються від термінів при лікуванні діафізарних переломів гомілки зі зміщенням консервативними методами.

Для лікування переломів кісток гомілки зі зміщенням, особливо відкритих, з розмозженням м'яких тканин, наслідків переломів, ускладнених остеомієлітом, застосовують апарати для зовнішнього компресійного та дистракційного остеосинтезу.

Апарати накладають закритим (без оголення уламків) та відкритим способом (див. Остеосинтез позавогнищевий компресійно-дистракційний).

Показання до відкритого остеосинтезу діафізарного перелому гомілки

Показання до відкритого остеосинтезу при наслідках переломів виникають тоді, коли операція закритого позавогнищевого остеосинтезу виявилася безуспішною. При незрощення, ускладнених остеомієлітом, з наявністю вільних секвестрів виробляють одномоментну некректомію і відкритий компресійний остеосинтез. Остеосинтез апаратами дозволяє не тільки репонувати та утримати уламки, а й раніше приступити до навантаження кінцівки, рухів у сусідніх із пошкодженим сегментом суглобах, щодо швидко відновити функцію.

Статті:

• Помилки та ускладнення при лікуванні діафізарного перелому гомілки
• Остеосинтез гомілки

 

Фахівці клініки проводять лікування у широкому діапазоні оперативного та консервативного лікування хворих.

Клініка травматичних пошкоджень опорно-рухового апарату та проблем остеосинтезу
ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України»

Консультативний день: понеділок, середа, п'ятниця, із 9 до 17 години.