Перелом виростків стегна

Перелом виростків стегна - відноситься до внутрішньосуглобових ушкоджень (див. Переломи внутрішньосуглобові), частіше буває в осіб похилого віку. Механізм травми зазвичай прямий (падіння чи удар у ділянку колінного суглоба).

 

Розрізняють переломи одного та обох виростків з різною площиною зламу, без зміщення та зі зміщенням. Виростки зазвичай зміщуються вгору або вгору і в сторони, іноді центральний уламок їх роз'єднує. У дітей, крім переломів епіфіза, виникають також епіфізеоліз або остеоепіфізеоліз, коли разом з епіфізом відламується кісткова пластинка метафізарної зони дистального епіфіза стегнової кістки. Епіфіз може зміщуватися вперед (екстензійний тип), взад (флексійний тип), а також в сторони. Дистальний метаепіфіз стегнової кістки губчастий, рясно васкуляризований. Пошкодження супроводжується, як правило, значним крововиливом у порожнину суглоба (гемартроз). Умови для зрощення хороші, проте остаточна кісткова перебудова навіть адаптованих та міцно фіксованих виростків відбувається пізно, через 3-5 міс; при ранньому навантаженні можливі різні деформації («осідання» виростків) з подальшим розвитком деформуючого остеоартрозу.

Діагностика перелому виростків стегна

Діагностика перелому виростків стегна показує болі в ділянці колінного суглоба та в нижній частині стегна. Контури колінного суглоба внаслідок гемартрозу згладжені. Надколінок балотує. Зміщення зовнішнього виростка догори призводить до вальгусного відхилення гомілки, а при зміщенні внутрішнього виростка можлива патологічна варусна установка. Укорочення кінцівки виникає лише за Т- і У-образних переломах мищелкор зі зміщенням. Рухи в колінному суглобі обмежені, болючі. Відносно рідко визначається патологічна рухливість у ділянці колінного суглоба. Іноді бувають ознаки ішемії, чутливі та рухові розлади у дистальних відділах пошкодженої кінцівки. Ці симптоми часті в дітей віком при эпифизеолизах. Рентгенівські знімки полегшують діагностику.

Лікування перелому виростків стегна

Лікування перелому виростків стегна починають із повноцінного знеболювання, усунення гемартрозу. При переломі виростків (або виростків) без зміщення застосовують іммобілізаційний або екстензійний метод.

Іммобілізацію здійснюють кокситною гіпсовою пов'язкою з укороченим тазовим поясом протягом 4-6 тижнів. Після зняття гіпсової пов'язки призначають ЛФК з розвантаженням суглоба манжетним або ліпкопластирним витягом протягом 3-4 тижнів. При лікуванні нашкірним або скелетним витягуванням застосовують невеликі вантажі (3-4 кг), кінцівку укладають на шині з однією похилою площиною для стегна та гомілки, тобто в положенні майже випрямленого колінного суглоба. Через 3 тижні на тлі витягу призначають пасивні, потім активні рухи в колінному суглобі. Витяг припиняють через 1-1.5 міс з моменту травми. Обсяг рухів у колінному суглобі поступово збільшують. Через 2 VI-3 місяці після травми хворому дозволяють ходити, приступаючи на ногу і поступово збільшуючи навантаження. Повне навантаження дозволяється лише після закінчення зрощення та відновлення міцності балочної системи епіметафізарної зони кістки, тобто через 4 міс.

При ізольованому переломі виростка зі зміщенням зазвичай вдаються до одномоментної ручної репозиції або витягу. Усунення зміщення виростка догори досягається установкою гомілки в певному положенні. Зміщення внутрішнього виростка усувають відведенням гомілки назовні, зовнішнього виростка - досередини. Репозиція відбувається в результаті натягнутих зв'язок. Після зведення зведеного виростка, а за наявності зміщення по ширині і наступного ручного здавлювання, накладають циркулярну гіпсову пов'язку у вальгусному або варусному положенні гомілки.

При лікуванні екстензійним методом скелетне витягнення здійснюють на шині з однією похилою площиною. Спицю проводять через бугристосп великоберлвої кістки. Використовують вантаж вагою 3-5 пд; одночасно застосовуючи бічні тяги в такому ж напрямку, як лри одномоментному зведенні виростка. Переломи обох виростків стегна зі змішуванням лікують шляхом зведення їх до одного рівня, що досягається скелетною тягою за бугристість болшеберцевої коети первісним вантажем 3-5 кг і нашкірним витягом за стегном вантажем 2,5-3 кг. Потім усувають усунення по ширині (здавленому руками або спеціальними струбцинами). У досягнутому положенні виростки утримуються зустрічними бічними тягами, спицями з упорами і т. д. З перших днів після репозиції приступають до обережних рухів в колінному суглобі. Витяг знімають через 2-2 * / 2 міс. Дозована навантаження дозволяється через 3-3 Уг. міс, повна - через 4 Уг-6 міс.

Епіфізеолізи (остеоепіфізеолізи) дистального епіфіза стегна у дітей лікують іммобілізаційним способом (після усунення зсувів), постійним витягуванням і відносно рідко вдаються до оперативного лікування. Ручну закриту репозицію виконують під наркозом. Для усунення зміщення епіфіза гомілку згинають до прямого кута, помічник утримує стегно, а хірург виконує тракцію за гомілку по осі стегна. Після ліквідації усунення по довжині усувають усунення по ширині. При екстензійному зпіфйзеоліз епіфіз зміщують дозаду, а стегно допереду, при флексійному - навпаки. Потім здійснюють гіпсову іммобілізацію в положенні згинання в колінному суглобі під кутом 90-100 ° при екстензійному епіфізіолізі і в майже випрямленому положенні (під кутом
170-175 *) - при флексійному. Залежно від віку дитини іммобілізація займає 6-8 тижнів. Гіпсову пов'язку при екстензійному епіфейзеолізі через 2-3 тижні замінюють; подальшу іммобілізацію здійснюють при розгинанні в колінному суглобі (140-160 °).

При невдалої одномоментної репозиції, у застарілих випадках застосовують скелетне витягування за бугристість великогомілкової кістки або за зміщений епіфіз у положенні згинання в колінному суглобі до прямого кута. Після усунення зміщення по довжині петлями, що вправляють, або ручним способом усунуть від зміщення по ширині. Витяг продовжують у положенні згинання гомілки під кутом 90-100 ° при екстензійному і під кутом 140-150 ° при флексійний епіфізеоліз.

Тривалість витягу 4-6 тиж. Оперативне лікування застосовують у бслбжяенных випадках (ушкодження судинно-нервового пучка). Після усунення усунення епіфіз фіксують спицями. Обов'язковою є зовнішня іммобілізація гіпсовою пов'язкою протягом 4—5 тижнів. Призначають фізіотерапію. Дозоване навантаження при всіх методах лікування починають після припинення іммобілізації.

Мал. 2. Етапи лікування Т-подібного з кістковим дефектом виросткового перелому стегна методом Аршина. а - уламки виділені; 6 - виростки репоновані та фіксовані болтом-стяжкою, введені металеві стрижні; в - уламки розтягнуті до еластичної напруги тканин, взяті ауготрансплантати; г - трансплантати фіксовані кінцями уламків внаслідок еластичної аутокомпресії.

Для репозицій, щільної фіксації при переломах виростків стегна застосовують також чрескостние апарати, спиці з упорами, що дозволяє рано приступити до рухів у колінному суглобі і забезпечити первинне загоєння перелому. В останні роки розширилися показання до оперативного лікування переломів виростків стегна зі зміщенням. Консервативними методами часто не вдається точно відновити конгруентність суглоба, забезпечити гарне загоєння перелому (проникнення синовіальної рідини в площину зламу, підвищений остеоліз внаслідок рухливості уламків та ін.), що загрожує розвитком деформуючого артрозу колінного суглоба.

Остеосинтез перелому виростків стегна

При операції остеосинтез перелому виростків стегна (див. Остеосинтез) зазвичай виконується ревізія суглоба (можливе пошкодження менісків, зв'язкового апарату), усувається зміщення виростків і здійснюється остеосинтез різними конструкціями (болти, гвинти, спиці з упором та ін.). Подальші дії хірурга залежать від супутніх внутрішньосуглобових ушкоджень. При складних виросткових переломах (Т-подібних, з дефектом кісткової тканини і т. д.), у застарілих випадках операція є єдиним способом лікування, спрямованим на відновлення анатомії та функції кінцівки (мал. 2).

Після операції здійснюють іммобілізацію з дотриманням правила: рання функція (через 1 міс), пізнє навантаження (через 3-4 міс).

Помилки та ускладнення

Помилки: неповноцінне знеболювання і несвоєчасна евакуація з колінного суглоба крові, що вилилася, неправильний вибір методу лікування, відсутність повного відновлення конгруентності суглобових поверхонь або неусунення зсувів при епіфізеолізі, пізніше оперативне втручання, несвоєчасне осьове навантаження, нехтування.

Ускладнення: вторинне усунення, деформація та нестійкість суглоба, контрактура, тугорухливість, деформуючий остеоартроз.

 

Фахівці клініки проводять лікування у широкому діапазоні оперативного та консервативного лікування хворих.

Клініка травматичних пошкоджень опорно-рухового апарату та проблем остеосинтезу
ДУ «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України»

Консультативний день: понеділок, середа, п'ятниця, із 9 до 17 години.